Українці в швеції – українець розповів, чому не варто їхати на заробітки до Швеції – Українці Сьогодні

Украинские общины в Швеции

По данным государственного статистического бюро в Швеции официально проживает около 3500 человек Украинского происхождения.
Время мониторинг обращений граждан в консульский отдел Посольства дает основания считать, что их количество достигает примерно 5000 — 6000 человек.

Украинцы составляют небольшой процент населения Швеции и рассеяны по всей стране. Местами наиболее компактного их проживания является, прежде всего, крупные города: Стокгольм, Мальме, Гьотеборг, Уппсала, Эребру.

В общем, в Швеции функционируют 9 украинских организаций.
Наибольшей является Украинская Громада Швеции, которая была создана в 1947 г. Ячейки Украинской Громады действуют в Гьотеборзи и Эребру. Кроме того в Стокгольме действуют детско-юношеская организация «Источник», женский Союз Украинок Скандинавии, «Шведские казаки». В Гьотеборзи активную деятельность проводит Украинско-шведское культурное объединение, в Мальме — Украинско-шведский культурный союз.

Основные образовательные потребности Украинцевудовлетворяются, главным образом, через школы при общественных организациях Украинцев. В Стокгольме и Гьотеборзи функционируют детские воскресные школы «Источник» и «Светлячок», в рамках которых проводятся уроки украинского языка, литературы, истории.

На сегодняшний день Украинские общественные организации не имеют печатных СМИ. Информация о деятельности Украинской Громады Швеции, Украинской Громады в Гьотеборзи и детско-юношеской организации «Источник» размещается на страниц  ввв.ukraina.nu
Веб-страница украинского-шведского культурного объединения в г. Гьотеборг ввв.uskf.gbg.tripod.com
Веб-сайт «Шведских казаков» ввв.svenskakosacker.se

Своей отдельной церкви Украинская община в Швеции нет. Время, греко-католический священник Мирослав Костив каждое воскресенье правит богослужения в местах компактного проживания украинской. Во время больших христианских праздников, как правило, богослужения проводится в Стокгольме.

nikitafirst.com.ua

Украинцы в Швеции — Gpedia, Your Encyclopedia

Украинцы в Швеции (укр. Українці у Швеції) — одна из этнических общин на территории Швеции, сформировавшаяся в этой стране по причине политической эмиграции сразу в несколько исторических периодах. Первыми украинцами Швеции были запорожские казаки во главе с Филиппом Орликом.

История украинской диаспоры в Швеции

Эмиграция части запорожского казачества в XVIII в.

Первая украинская политическая иммиграция в Швецию была следствием событий, имевших место во время Северной войны (1700-1721 гг.). Это были казаки во главе с гетманом Филиппом Орликом, прибывшие в Швецию в 1715 году. В шведском городе Кристианстад на доме, где проживал Филипп Орлик, установлена мемориальная доска в его честь.[1]

Эмиграция из Австро-Венгрии в XIX-начале XX века

Следующая волна украинских иммигрантов прибыла в Швецию во второй половине XIX-начале XX века. Это были в основном выходцы из Галиции, которая в то время принадлежала Австро-Венгерской империи. Большинство из них вернулись на свои родные земли, но некоторые ассимилировались в шведское общество.[1]

Эмиграция после II мировой войны

Новая иммигрантская волна появилась в Швеции в конце Второй мировой войны. Считается, что в первые послевоенные годы здесь проживало около 2,5 тысяч человек украинского происхождения. Позднее часть из них уехала в США, Канаду и других страны[1].

В 1947 году в Стокгольме была создана Украинская община Швеции. Первое общее собрание Украинской общины и первый съезд украинцев в Швеции состоялись 6 января 1948 года в г. Флюста вблизи Стокгольма. Здесь было принято решение о названии объединения, утвержден ее устав. Первым председателем Украинской общины был В.Федорчук (1948-1951 гг.). Позднее председателями общины избирались В. Бутько (1952 г.), К.Гарбар (1953-1978 гг.), Б.Залуга (1979-1992 гг., 1994-1998 гг.), П.Басараб-Хорват (1992-1994 гг.,1998-1999 гг.), И.Сушельницка (1999-2006 гг.), Л.Коваль(с апреля 2006 года)[1].

Как на начальных этапах, так и в настоящее время главной задачей украинской общины является информационно-просветительская работа. С 1954 года в течение нескольких десятилетий объединением выдавался информационный бюллетень «Скандинавские вести», выходивший на украинском и шведском языках 1-3 раза в год, в котором размещались публикации шведской и европейской прессы по украинской тематике, статьи об украинской культуре и истории. Однако, позднее его выпуск был прекращен в связи с нехваткой средств[1].

В Стокгольме в 50-е годы был открыт Украинский информационный центр под руководством Богдана Кентржинского. Благодаря информационным центрам деятельность украинцев в Швеции заметно активизировалась. Активно работал Украинский академический клуб, который объединял украинских студентов[1].

В Швеции было также несколько представительств и организаций, созданных украинскими эмигрантскими кругами, в частности, представительство Союза освобождения Украины (возглавлял О.Назарук), Украинское информационное бюро (создано в 1916 году, возглавляли В.Степанкивский, Зализняк)[1].

Украинские организации в Швеции

На территория Королевства Швеция официально действуют множество украинских общественных организаций[1]:

  • Украинская община Швеции, и.о. председателя Ярослав Касприв
  • Украинская женская организация в Швеции, председатель Зоряна Кикцьо
  • Украинско-шведский культурный союз, председатель Екатерина Андерссон
  • Украинская молодежь Швеции, председатель Андрей Качур
  • Общественная организация «Шведские казаки», председатель Александр Эриксон
  • Украинский Альянс Швеции, председатель Татьяна Рэп
  • Украинский институт в Швеции, директор Наталья Пасечник
  • Украинская община в г. Гетеборг, председатель Александр Тершак Густавссон
  • ВАТРА — Украинская Ассоциация в Швеции, председатель Ирина Присяжнюк

Примечания

www.gpedia.com

украинцы рассказали, как по безвизу собирают ягоды в Швеции

Множество граждан Украины выехали в Швецию на сбор ягод, так как согласно местным законам, эта деятельность не считается работой, потому для нее не нужная рабочая виза

Безвизовый режим с Евросоюзом открыл украинцам дорогу на заработки в Скандинавии. Шведские и украинские средства массовой информации рассказали о том, что множество граждан Украины выехали в Швецию на сбор ягод, так как согласно местным законам, эта деятельность не считается работой, потому для нее не нужная рабочая виза — только биометрический паспорт.

Шведское издание Еxpressen рассказало о группе «заробитчан», проживающих в поселке Альвроса, их условиях работы и жизни, пообщавшись непосредственно с украинцами, которые занялись там сбором ягод.

Как оказалось, людям обещают высокую заработную плату, которая составляет 1,5–2 тысячи евро — это втрое-вчетверо больше, чем в Польше в аналогичных сферах. Однако, на деле оказывается, что на выходе работник получает совсем другие деньги и возвращается домой с подорванным здоровьем.

Очень дорого обходится украинцам дорога в Швецию, проживание, еда  и передвижение по стране, пишет украинское издание «Страна». Расходы выливаются в «приличную» сумму, рассказывают украинцы, даже если сильно экономить. Только на дорогу в один конец уходит более 400 евро. За проживание берут 8 евро в сутки, потому многие ночуют в палатках, но в сезон сбора ягод уже бывают заморозки, потому это небезопасно для здоровья. Мигранты стараются не покупать продукты на месте вообще: везут с собой из Польши, через которую проезжают, питаются консервами, «Мивиной» (украинская вермишель быстрого приготовления) и прочими полуфабрикатами, рассказывает львовянин Владимир Гнатив.

По словам Олега Демчука из города Ивано-Франковска, собрать столько ягод, чтобы заработать хорошие деньги, достаточно сложно. Для этого и места надо знать, и год чтоб был урожайным, и быть хорошо экипированным, чтобы пробираться по мокрым лесам и болотам, не подорвав здоровье. «Надо пахать как конь, — говорит украинец. И закрадывается мысль: неужели для того уничтожили страну, чтобы без виз ездить собирать ягоды за границу?». 

Ранее iReactor писал, что юрист рассказала, как украинцев разочаровали европейские условия труда: «Считали, что Польша — это рай».

Читайте iReactor в Яндексе

inforeactor.ru

Сповідь емігранта: як живеться українці в Швеції

Получив диплом бакалавра, киевлянка Яна Калиниченко решила продолжить обучение за границей. Она поступила в шведский вуз, защитила диплом специалиста по гендерным коммуникациям и осталась жить в Скандинавии.

О том, как иностранцу найти работу в Швеции, об отсутствии иерархии и избегании конфликтов, о причудах местной кухни и нестандартном подходе к медицине читайте в материале «Обозревателя».

Переезд

Скандинавия манила меня с детства, с тех пор, как я зачитывалась сказками Астрид Линдгрен и Туве Янссон. Было что-то родное в застенчивости и одиночестве Малыша и меланхоличности Снусмумрика.

Закончив бакалаврат в Украине, я решила, что уровень педагогики в украинских университетах меня не устраивает. Пара друзей к тому времени как раз вернулись после обучения из Норвегии и рьяно рекламировали преимущества заграничного диплома и повседневной жизни в Скандинавии. Решение я приняла достаточно быстро.

Подготовка к поступлению, включая прохождение необходимых тестов, перевод документов и собственно подача заявления, занимает как минимум год. Отправив документы в несколько вузов, я попала в резерв Университета Люнда и через несколько месяцев получила письмо о зачислении. 23 августа 2010 года начался отсчет моих «скандинавских дней».

Образование

В шведском языке используется один и тот же глагол для двух действий: «учиться в университете» и «читать». И не зря. Читать и правда приходится очень много. В среднем — 300 страниц в неделю. Количество лекций и семинаров зависит от предмета. Гуманитарно-социальные дисциплины предполагают меньше часов с преподавателем, больше групповой работы и индивидуальных занятий.

На моей программе было две лекции и один семинар в неделю (продолжительностью 2-3 часа). Понятие сессии отсутствует: вместо экзаменов чаще всего требуется написать академическую статью по теме курса.

Работа

В августе 2012 года я защитила диплом, а в конце сентября уже нашла первое место работы. Немыслимо короткий срок для приезжей без «перспективной» специальности. Нельзя сказать, что работодатели гоняются за обладателями украинских дипломов по журналистике или за специалистами по гендерным коммуникациям. К тому же, чтобы иностранцу дали рабочую визу, работодатель должен поднапрячься, пройти через хлопотные бюрократические процедуры; не каждая компания готова на такое. И связей у меня не было, а они, как известно, – самый надежный способ получить желанную должность.

И все же я не думаю, что мне просто повезло. Я целый год интенсивно изучала шведский язык (по 6 часов в день) и ежедневно отправляла резюме по всем более-менее подходящим вакансиям, хотя и не питала особых надежд на то, что получу работу таким способом. Мне не раз говорили, что резюме кандидатов с не-шведскими фамилиями выбрасывают не глядя.

Один студент из Румынии провел эксперимент: отправил идентичные резюме на одни и те же должности – одно со своим настоящим именем, другое со шведской фамилией. Результат: настоящая фамилия — ни одного отклика; шведская фамилия — три приглашения на интервью.

«Надо бороться с одиночеством не менее упорно, чем с безработицей»

К каждому отправленному резюме я прилагала список контактов лиц, которые могли дать мне рекомендации. И этим людям я постоянно сообщала, на какие должности сейчас претендую. Никто им на самом деле не писал и не звонил, до этой стадии никогда не доходило. Но зато мои рекомендатели были в курсе, что я ищу работу. Один человек из этого списка, координатор моей магистерской программы, рассказала, что на соседней кафедре заболела администратор и им срочно нужен кто-то на замену. В понедельник я явилась на интервью, а во вторник приступила к работе.

Работают в Швеции так, чтобы оставалось время на семью и хобби. Начать рабочий день в 7-8 и закончить в 15-16 – в порядке вещей. Обеденный перерыв – это святое. Уйти пораньше в пятницу — совершенно нормально. Конечно, есть и «рабочие лошадки», которые засиживаются допоздна, трудятся по выходным и отвечают на звонки в любое время суток. Зачастую на таких героях и держится вся компания. Но большинство все-таки считает, что работать надо не дольше, а эффективней.

Одно из самых ярких отличий в профессиональной культуре Дании и Швеции – в том, что у датчан сохранились отношения «начальник-подчиненный», в то время как шведы пытаются избежать иерархии, хотя бы на словах. Здесь не говорят о начальниках – здесь говорят о лидерах, которые прислушиваются к мнению своей команды и заботятся о физическом и психологическом благосостоянии сотрудников.

Здесь принято состоять в профсоюзе, а многие еще и откладывают сбережения в так называемую А-кассу, которая выплачивает финансовую помощь в случае потери работы. Но в публичном секторе потерять работу — это еще надо потрудиться. По сути, это возможно только в двух случаях: если сотрудник совершил преступление, или если его должность «отменяется» и ему не могут предложить альтернативную позицию.

Лундский университет

Отношение к приезжим

Шведы очень боятся конфликтов и обвинений в расизме/дискриминации. Поэтому тут не принято указывать иностранцам на их промашки. Будут молчать, терпеть, надеяться, что ты сам сообразишь. А в итоге не выдержат, взорвутся эмоциями и напишут гневную записку или сердитое сообщение по мейлу. Но если потом при личной встрече заговорить об этом, собеседник смущается и даже может извиниться: мол, вы не так поняли.

В разговоре с малознакомыми людьми шведы бывают неожиданно открыты и откровенны: на формальный вопрос «Как дела?» человек способен откликнуться детальным описанием падения и разбитой коленки; в непринужденной болтовне «об отношениях» вдруг кто-то пускается в объяснения, почему до сих пор не женился на своей герлфренд.

Дороги и транспорт

Права здесь очень дорогие. Минимум 15000 крон за стандартный пакет теории и практики вождения. Ездят все очень аккуратно, уважают других участников движения. Детское сиденье — обязательно, без него вас не выпустят из родильного дома. Большинство предпочитают общественный транспорт и велосипед.

«Извините, соседи. Езжу сейчас на автобусе. Обещаю, что скоро помою свой автомобиль».

Досуг

Городские библиотеки – популярное место досуга. Мамочки с малышами слушают сказки, дети играют, подростки сидят за мониторами, кто-то читает журналы, кто-то слушает открытые лекции, кто-то просто бездельничает. Большинство книг стоят на открытых полках – можно брать и читать, даже не имея библиотечной карточки (она нужна только для того, чтобы взять книгу домой или заказать из каталога).

Еще шведы любят петь в хоре, печь и заниматься спортом. Один из последних трендов – сальса-школы.

О еде

Тефтельки с картофельным пюре, горошком и клюквенным вареньем – национальное блюдо. Вообще тут очень любят смешивать соленые и сладкие вкусы: картошка с вареньем, бутерброд с сыром и вареньем, мороженое с соленой лакрицей.

Если зайти в супермаркет, то выбор продуктов может показаться очень скудным по сравнению с, например, немецкими магазинами. Но сами шведы довольны: во-первых, меньше времени тратится на раздумье, какой же бренд выбрать. А во-вторых, наличие эко- и fairtrade (сельских) продуктов ценится выше, чем широкий ассортимент.

В Украине я привыкла к ощущению, что всех и каждого подозревают вворовстве: на выходе из супермаркета стоят охранники и зорко следят, не утащила ли ты что-то. Здесь никто за тобой не побежит и не заставит выворачивать сумки. Есть камеры наблюдения – и если они зафиксировали факт кражи, дело отправят в полицию.

Медицина и здравоохранение

Гражданам, имеющим государственную страховку, медицинские услуги предоставляются по «сниженным» ценам. Есть потолок в энную сумму крон на год (примерно 1800 крон) – отдельно для визитов к доктору, отдельно для лекарств. Все траты свыше этой суммы компенсируется страховкой. Ведение беременности и общая медицина для детей полностью бесплатна. Визит к врачу стоит примерно 400 крон, в зависимости его специализации, но в первую очередь положено обратиться на национальную телефонную линию или интернет-портал 1177, где квалифицированные медсестры дают советы. В большинстве ситуаций совет такой: «Пейте водичку и не волнуйтесь». К врачу отправляют только в очень серьезных случаях. Температура 39 у ребенка, держащаяся менее трех дней, серьезным случаем не считается.

Чему меня научила жизнь в Швеции

За шесть лет я познакомилась с множеством людей. Круг моего общения – шведы и датчане. Разделяю их взгляды на жизнь и иногда недоумеваю: «Почему все остальные народы так не живут?».

Самое главное, чему я научилась, – не воспринимать себя как эмигрантку. Потому что когда сама делишь людей на «наших» и «ваших», то в любом разговоре мерещится, что тебя воспринимают как «понаехавшую». А если общаешься с людьми в первую очередь как с людьми, а не как со шведами-датчанами-украинцами, то находишь намного больше общих тем.

www.obozrevatel.com

Українці Швеції — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Українці у Швеції — особи з українським громадянством або національністю, які перебувають на території Швеції.

Перша українська політична імміграція до Швеції була наслідком подій, що мали місце під час Північної війни (1700–1721 рр.). Це були козаки на чолі з гетьманом Пилипом Орликом, які прибули до Швеції у 1715 році. У шведському місті Крістіанстад на будинку, де проживав Пилип Орлик, встановлено пам’ятну дошку на його честь.

Наступна хвиля українських іммігрантів прибула до Швеції в другій половині XIX — на початку ХХ століття. Це були в основному жінки з Галичини, що на той час належала до Австро-Угорської імперії. Більшість з них повернулись на свої рідні землі, але деякі асимілювались у шведське суспільство.

Значна кількість українців почала прибувати до Швеції на початку Другої світової війни. Під час Зимової війни між Фінляндією та Радянським Союзом (1939 — 1940 рр.) у фінському полоні опинилося чимало українців. Це спонукало організацію ОУН створити у Гельсінкі свій осередок, який очолив Богдан Кентржинський. Метою діяльності цієї організації було допомагати українським полоненим та одночасно проводити інформаційно-пропагандистську роботу.

Нова іммігрантська хвиля з’явилась у Швеції під кінець Другої світової війни. Вважається, що у перші повоєнні роки тут проживало приблизно 2,5 тисячі осіб українського походження. Пізніше частина з них виїхала до США, Канади та інших країн.

У 1947 році в Стокгольмі була створена «Українська громада Швеції». Перші загальні збори Української громади та перший з’їзд українців у Швеції відбулися 6 січня 1948 року в м. Флюста поблизу Стокгольму. Тут було прийняте рішення щодо назви об’єднання, затверджено її статут. Першим головою Української громади був В. Федорчук (1948 — 1951 рр.). Пізніше головами громади обирались В.Бутько (1952), К.Гарбар (1953–1978 рр.), Б.Залуга (1979–1992 рр., 1994–1998 рр.), П.Басараб-Горват (1992–1994 рр., 1998–1999 рр.), І.Сушельницька (1999–2006 рр.), Л.Коваль (з квітня 2006 року).

Як на початкових етапах, так і нині головним завдання української громади є інформаційно-просвітянська робота. З 1954 року протягом декількох десятиріч об’єднанням видавався інформаційний бюлетень «Скандинавські вісті», який виходив українською та шведською мовами 1-3 рази на рік і де вміщувались публікації шведської та європейської преси з української тематики, статті про українську культуру та історію. Проте, його випуск було припинено у зв’язку з браком коштів.

У Стокгольмі в 1950-ті роки було також відкрито Український інформаційний центр під керівництвом Богдана Кентржинського. Завдяки Інформаційному центрові діяльність українців у Швеції помітно активізувалася. Активно працював Український академічний клуб, який об’єднував українських студентів. Була також створена міжнародна біженська спілка Екзильстудентська центральна організація в Скандинавії. До її складу входили студентські організації країн Балтійських держав, Польщі, Чехословаччини та Угорщини.

У Швеції існувало також декілька представництв та організацій, створених українськими націоналістично-емігрантськими колами, зокрема, представництво Союзу визволення України (очолював Осип Назарук), Українське інформаційне бюро (створене у 1916 році, очолювали В. Степанківський, М. Залізняк).

Громадські організації[ред. | ред. код]

На територія Королівства Швеція діють такі громадські організації[1]:

  1. Українська Громада Швеції (Стокгольм).
  2. Дитячо-юнацька організація «Джерело» (Стокгольм).
  3. Союз Українок Скандинавії (Стокгольм).
  4. Громадська організація «Шведські козаки» (Стокгольм).
  5. Українське-шведське товариство (м. Гетеборг).
  6. Українська Громада у Гетеборзі (м. Гетеборг).
  7. Національна організація «Український Союз» (м. Гетеборг)
  8. Українсько-шведська культурна спілка (м. Мальме).
  9. Активні Українці Європи (Стокгольм).
  10. Українська Молодь Швеції (Стокгольм).
  11. Ватра — Українська Асоціація у Швеції.

У Швеції в різних містах щонедільно проводяться богослужіння українською мовою.[2]

  • Пилип Орлик — український політичний, державний і військовий діяч, Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710–1742), поет, публіцист.
  • Богдан Кентржинський — дослідник історії України XVII–XVIII ст., політичний діяч, публіцист, журналіст, перекладач, член НТШ, член-кореспондент УВАН
  • Марина Шипченко — шведська співачка українського походження, солістка і клавішниця електронного і поп- гурту Bodies Without Organs

uk.wikiyy.com

Українець розповів, чому не варто їхати на заробітки до Швеції

«Їде 14 чоловік, лише двоє з них мають заробіток», – каже мешканець Волинської області Олексій. Він у Швецію їздить вже три роки поспіль. Тепер вирішив поділитися своїми враженнями від заробітку. Чоловік зізнається, що не усе так легко, як здається, пише vk.volyn.ua

Збирати в лісі ягоди у Швеції має право кожен, така діяльність не оподатковується. Вперше у Швецію Олексій з кількома товаришами поїхали у  2014 році. Новачкам довелося непросто у чужих краях, адже ніякого досвіду ще не було. Тоді в Швеції витримали аж… п’ять днів. 

– Про нашу першу поїздку, враження, емоції, різні побутові ситуації  можна писати книгу, – каже Олексій Андрійович. – Важко було, передусім, через мовний бар’єр. У школі я вивчав німецьку, англійської не знав зовсім, як і мої товариші. Тож навіть заправити авто, не знали як. Коли повернувся, рік займався з репетитором, вчив англійську, тепер їздити набагато легше. 

Ростуть ягоди в Лапландії (район північної Швеції). Умовно сезон ягід триває з середини липня до середини вересня. Їхати краще з невеликою групою людей власним авто, адже постійно треба їздити в ліс. Подорожувати дорогами Європи автомобілем – одне задоволення, тож більше двох тисяч кілометрів долають нормально.

Продукти, засоби гігієни, інші необхідні речі треба везти з собою, адже в Швеції дуже високі ціни як для наших зарплат. Наприклад, буханець хліба вартує 75 гривень.  Пальне теж дороге.

Ягоди в Швеції – морошку, чорницю, брусницю треба шукати самому в лісах, на болотах. Тож основне  взуття – гумові чоботи. В лісі озброюються компасом, картою, щоб не заблукати. Слід розуміти, що роботодавця в цьому напрямку роботи немає, фіксованої заробітної плати – теж. Ти сам собі керівник, і рівень оплати праці залежить від тебе: скільки ягід зібрав, стільки й заробив. Ритм напружений: о п’ятій годині підйом – і до шостої-сьомої вечора.  Наприкінці дня ягоди здають заготівельникам,  які відразу платять готівкою в місцевій валюті. 

Не всі витримують навантаження: то жарко, то важко, то дощ… А ще ж комарі і мошка дошкуляють неабияк. Тож обов’язково треба запасатися репелентами (засобами, які відлякують комах). Деякі люди швидко втомлюються, повертаються додому в «мінусах». 

– Їде 14 чоловік, лише двоє з них мають заробіток. Так, за три роки зі мною їздило 14 людей. З них лише двоє мали заробіток,  п’ятеро навіть вартість дороги не вернули, решта тільки зворотній шлях компенсували, – каже Олексій. – Тож треба добре подумати перш, ніж зважитися на такі заробітки, адже й витрати на поїздку немалі. А головне – варто завжди зберігати позитивний настрій, не занепадати духом. На заробітки в Швецію, крім українців, їдуть прибалти, поляки, білоруси, зустрічали ми й чимало тайців. 

Починається сезон із збору північної ягоди морошки. Жовтогарячого кольору – стигла, червоного – ще недоспіла. Вона росте на болотистій місцевості. Морошка коштує найдорожче, в середньому 10 євро за кілограм (за день її можна зібрати до 15 кг). Але перед тим, як здати ягоди в приймальний пункт, їх треба перебрати. Далі достигає чорниця, якої можна назбирати  50-60 кілограмів у день, вартує вона  в середньому одне євро  за кілограм. На брусницю ціна дещо нижча, ніж на чорницю. Взагалі вартість кілограма ягід кожного року коливається, адже залежить, зокрема, від вимог ринку та врожайності. 

Олексій з товаришами зазвичай орендують житло у селі, яке перекладається, як «Окуневе болото». Вартість житла у кемпінгу у тамтешньої господині – 7 євро за добу з людини; якщо на подвір’ї ставиш намет, то п’ять. Умови хороші. Для економії коштів українці беруть із собою намети і ночують у лісі, доки дозволяє погода (а в кінці серпня термометр в Лапландії показував уже 2 градуси морозу).

До речі, місцева влада контролює рівень обслуговування приїжджих. Колись хлопці помітили на подвір’ї господині поліцію. Подумали навіть, що до них якісь питання у правоохоронців виникли. Виявляється, вони перевіряли умови, які шведи надають заробітчанам. Адже все тут офіційно. Ковельчани навіть дивувалися, коли за надані послуги шведка видавала квитанцію.

Сільські подвір’я там без огорож. Ніхто нічого не краде. Велосипеди запросто стоять і вдень, і вночі. На запитання ковельчан: «А не боїтеся, що хтось вкраде велосипед?», господиня здивувалася: «А навіщо?».

У сільських магазинах немає алкоголю. Спиртне можна придбати тільки у спеціалізованих торгових точках у містах. Наприклад, в радіусі 100 кілометрів від населеного пункту, де жили ковельчани, такого магазину не було. Зате в найближчому містечку, де чотири з половиною тисячі жителів, є невеликий аеропорт, з якого можна швидко дістатися в будь-яку точку Європи. Шведи багато подорожують.

У Швеції – неймовірні краєвиди, чудові гірські пейзажі, напрочуд чисте повітря. В об’єктив фотоапарата Олексемає алкоголю. Спиртне можна придбати тільки у спеціалізованих торгових точках у містах. Наприклад, в радіусі 100 кілометрів від населеного пункту, де жили ковельчани, такого магазину не було. Зате в найближчому містечку, де чотири з половиною тисячі жителів, є невеликий аеропорт, з якого можна швидко дістатися в будь-яку точку Європи. Шведи багато подорожують.

Річки та озера повняться рибою, тож навіть непрофесіоналам легко наловити окунів чи плотви для ароматної юшки. 

Олексій зізнається, що поїхати на заробітки в далеку країну зважився ще й через те, щоб побачити світ. Адже доки дістануться пункту призначення, відвідають п’ять країн: Польщу, Литву, Латвію, Естонію, Фінляндію. Балтійське море з Талліна до Гельсінки долають поромом, тож враження від подорожі незабутні.

svitua.com.ua

Як українцям виїхати на роботу в Швецію

У Швеції склалася досить парадоксальна ситуація: економіка розвивається настільки швидко, що в країні з населенням 9,8 млн чоловік просто не вистачає робочих рук. Тому шведський уряд активно залучає кваліфікованих трудових мігрантів.

Офіційне працевлаштування дозволяє розраховувати не тільки на вид на проживання, але й на переїзд до Швеції разом зі своїми близькими, включаючи дітей до 21 року.

Найбільш перспективними сферами для працевлаштування з точки зору кваліфікованих фахівців є медицина, IT і промисловість. Для бажаючих відправитися на сезонну роботу є шанс працевлаштуватися на шведських фермах, у тому числі на зборі ягід.

Давайте детально розглянемо, як влаштуватися на роботу в Швеції і де її шукати.

Для працевлаштування у Швеції громадянам країн, що не входять в Євросоюз, необхідно отримати спеціальний дозвіл від локальних влади. Для цього достатньо мати діючий закордонний паспорт і пропозицію про роботу від шведської компанії.

Традиційно для Європи запрошувати співробітників з так званих «третіх країн» можна після виконання певних вимог. Оголошення про вакансії, потрібно розмістити на сайті EURES на строк не менше 10 днів. Крім того, зарплата іноземного фахівця повинна відповідати прийнятим стандартам. Зараз мінімальний рівень оплати праці до вирахування податків у Швеції становить приблизно 1350 євро.

Після дотримання цих формальностей роботодавець зі Швеції відправляє всі необхідні документи на затвердження в профспілку і передає здобувачеві офіційну пропозицію про роботу. Після цього трудовому мігранту необхідно подати заявку на отримання дозволу на працевлаштування у Швеції. Зробити це можна або в Консульстві Швеції або на порталі міграційного агентства. Одночасно члени сім’ї потенційного трудового мігранта можуть звернутися за отриманням ВНП.

Процедура отримання дозволу на роботу

Спочатку необхідно подати наступний пакет документів:

заповнену заяву;

копію закордонного паспорта;

офіційну пропозицію про роботу від роботодавця зі Швеції.

Крім того, потрібно сплатити реєстраційний збір у розмірі приблизно 200 євро.

Потім шведське міграційне агентство вивчить вашу заяву і прийме рішення. Цей процес може зайняти від 2 до 5 місяців. Тривалість залежить від способу подачі документів і типу працевлаштування.

Якщо рішення буде позитивним, необхідно оформити робочу візу. Також, якщо ви їсте працювати на строк більше 3 місяців, то вам нададуть карту ВНП Швеції. Вона діє до 2 років з можливістю продовження. Через 4 року трудовий мігрант отримує право на постійне місце проживання. Ще через 4 роки можна претендувати на шведське громадянство.

Деякі професії передбачають спеціальні правила працевлаштування, завдяки яким процедура отримання дозволу на роботу стає простіше. Наприклад, особливі правила поширюються на представників творчих професій, спортсменів, збирачів ягід і помічників по господарству.

Оформлення робочої візи

Після отримання дозволу на працевлаштування можна приступати до оформлення робочої візи. Для знаходження в Швеції протягом більше 90 днів необхідно подавати заяву на довгострокову візу типу D.

Ця процедура тісно переплетена з отриманням ВНП. Якщо ви отримаєте позитивне рішення щодо видачі карти ВНП, то це фактично гарантує отримання робочої візи. Але все ж потрібно відповідально підійти до оформлення документів.

Вам необхідно подати:

заповнену анкету на візу;

2 кольорові фотографії;

закордонний паспорт та копію українського паспорта;

документи, які доводять наявність дозволу на роботу або карти ВНП;

квитанцію про оплату візового збору.

Пам’ятайте, що в кожному випадку співробітники шведського Консульства можуть попросити пред’явити додаткові документи.

Найбільш перспективні вакансії і рівень оплати праці

Шведське законодавство не передбачає конкретного мінімального рівня оплати праці. Його, як і умови для робітників і соціальні гарантії, визначають колективні договори між профспілками і роботодавцями.

Офіційна статистика говорить про те, що приблизно 90% співробітників у Швеції мають рівень мінімальної оплати праці в межах 60-70% від середньої зарплати. Це набагато вище, ніж середній показник по Європі.

Середня зарплата в Швеції в 2017 році становить приблизно 3,5 тис. євро для кваліфікованих і 2,2 тис. євро для некваліфікованих працівників. За окремими видами діяльності рівень зарплат виглядає наступним чином:

водії, няні, доглядальниці, офіціанти, охоронці – 2-2,5 тис. євро;

інженери і будівельники –3,5-4 тис. євро;

IT-фахівці – 4-5 тис. євро;

юристи – 5,5 тис. євро;

менеджер середньої ланки – 5-6 тис. євро;

лікарі – 6-6,5 тис. євро;

авіадиспетчери – 6,7 тис. євро;

фінансисти, менеджери великих компаній – 10 тис. євро.

Українцям найпростіше знайти роботу в сфері IT і медицині. Також хороші шанси на працевлаштування мають інженери, будівельники, представники сфери освіти. Для некваліфікованих працівників ідеально підійде сезонна робота на фермі. На зборі ягід і грибів можна отримати від 2 тис. до 3 тис. євро в місяць.

Детальніше: http://hyser.com.ua/economics/kak-ukr…

uteka.ua

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о