Реферат зразок – Зразок реферату

Содержание

Зразок реферату

15

Донбаський державний технічний університет

Кафедра української мови

ІНДИВІДУАЛЬНІ ТА КОЛЛЕКТИВНІ ФОРМИ

ФАХОВОГО СПІЛКУВАННЯ. ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ БЕСІД. СПІВБЕСІДА З РОБОТОДАВЦЕМ

Реферат

студента групи ПЦБ–10з

Журавльова Андрія Володимировича

Алчевськ – 2011

ПЛАН

  1. Колективні та індивідуальні форми фахового спілкування:

  2. Переговори, нарада, дискусія, «мозковий штурм» як різновиди форм колективного обговорення проблем.

  3. Збори – форма прийняття колективного рішення.

  4. Бесіда як індивідуальна форма фахового спілкування.

  5. Бесіда. Функції та види бесід: Поняття бесіди, її характеристика.

  6. Функції та види бесід.

  7. Співбесіда з роботодавцем – запорука успішного працевлаштування.

ВСТУП

Актуальність теми. Спілкування – це багатовимірний, поліфункціональний, різновидовий процес. Спілкування виявляється вже з перших хвилин ставлення кожного до ролі, яку він обрав. Хтось є підлеглий, а хтось – керівник. Кожен має діяти відповідно до своїх функціональних обов’язків, дотримуючись правил професійної культури у спілкуванні.

Важливу роль у діловому житті людей відіграють різноманітні форми фахового спілкування. Завдяки ним людина виявляє активність у розв’язанні проблем, впливає на прийняття та реалізацію рішень. Тому нагальною потребою сучасності є створення високої культури колективного та індивідуального обговорення ділових проблем. Бо вона безпосередньо сприяє духовному збагаченню членів суспільства, а отже, і прискоренню демократичних процесів у країні, підвищенню матеріального добробуту людей.

Мета вивчення теоретичних основ фахового спілкування, зокрема індивідуальних та колективних форм; розгляд питань щодо бесіди; вироблення рекомендацій з підготовки до співбесіди з роботодавцем.

Об’єкт – форми колективного та індивідуального спілкування.

Предмет – фахівці, роботодавці, учасники обговорення.

Методи дослідження – абстрактно-логічний метод, комплексний і системний аналіз.

У роботі розглянуто форми колективного та індивідуального фахового спілкування, визначено поняття бесіди, її види та функції, запропоновано низка рекомендацій щодо підготовки до співбесіди з роботодавцем.

1.Колективні та індивідуальні форми фахового спілкування

До колективних форм фахового спілкування належать наради, збори, переговори, дискусії, «мозковий штурм» та інші.

Переговори – це обмін думками, який зазвичай відбувається з певною діловою метою. Вони проводяться на різних рівнях з різною кількістю учасників. Мета переговорів – знайти взаємоприйнятне рішення, уникаючи крайньої форми прояву конфлікту. Отже, призначення переговорів пов’язане із співпрацею й розв’язуванням спірних питань.

Зазвичай переговори виконують різні функції: інформаційно-комунікативну, регулятивну, координаційну, контрольну.

Переговори передбачають три стадії: аналіз ситуації; планування; дискусія.

Готуючись до переговорів, доцільно відвести певний час для попереднього аналізу позицій та інтересів їхніх учасників – це буде запорукою успіху. Його слід робити відповідно до принципів ведення переговорів: а) розмежування учасників і предмета обговорення; б) урахування інтересів обох сторін, а не їхніх позицій; в) аналіз усіх можливих варіантів розв’язання проблеми; г) визначення певного критерію для прийняття рішення.

Учені, які вивчають переговори як наукову проблему, зазначають чотири прорахунки, що заважають людям дійти згоди: передчасні судження; пошук єдиного варіанта розв’язання проблеми; впевненість у неможливості «збільшити пиріг»; думки типу «їхня проблема – це їхня проблема, і нехай вони її розв’язують». Щоб уникнути таких моментів, доцільно під час обговорення розглянути кілька варіантів розв’язання проблеми [1].

Дискусія – форма колективного обговорення, мета якої – виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв’язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити.

Організація дискусії передбачає три етапи: підготовчий, основний та заключний. На першому етапі доцільно сформулювати тему дискусії й основні питання, які будуть винесені на колективне обговорення, дібрати відповідну літературу для підготовки, визначити час і місце проведення дискусії. На другому етапі обговорюються ті питання, які було винесено на порядок денний. Процесом обговорення керує ведучий. Третій етап – підбиття підсумків. Це робить ведучий. Він оцінить повноту й глибину розкриття теми, новизну інформації, відзначить різні погляди, наголосить на значущих результатах обговорення. Дискусія не повинна тривати понад три години. Як правило, для повідомлення надається 15-20 хвилин, для виступу – 3-5 хвилин.

Форма спілкування, як нарада, належить до групового осмислення й розв’язання проблеми організації чи установи. Учасниками комунікативного процесу є: керівник або група керівників, спеціалісти, у чиїй компетенції ця проблема, ті, кому доведеться її вирішувати, та ін. Наради дають можливість спільно обговорювати важливі питання, аналізувати їх, висловлювати свої думки, пропозиції, погоджувати позиції і т. п. Окрім цього, на нараді керівник може поінформувати членів колективу про плани на майбутнє. Звичайно, проблема, яку виносять на нараду, може мати, зокрема, виробничий, організаційний, дисциплінарний, контрольний характер. Отож, щоб провести нараду, необхідно мати не лише організаторські здібності, але й комунікативні, а також дотримуватися норм і правил етикету. Про нараду, підсумком якої є вироблення спільної думки, кажуть, що вона ефективна. А нарада, яка лишень підбиває підсумки роботи без ухвалення спільного рішення щодо майбутнього установи чи організації, – то марно витрачений час.

«Мозковий штурм» – це спільне розв’язання творчої проблеми, яке забезпечується особливими прийомами. Ця форма обговорення виникла ще наприкінці 30-х років і спрямована на активізацію творчої думки з використанням засобів, які знижують критичність і самокритичність людини, а отже, підвищують її впевненість у собі й готовність до творчого пошуку. Під час «мозкового штурму» на першому його етапі – генерації ідей – кожний учасник вільно висуває свої пропозиції щодо вирішення поставленого завдання. На першому етапі обговорення критика повністю забороняється. А відтак усі учасники можуть спокійно висловлювати свої думки, знаючи, що їх не назвуть смішними або недоречними.

Після генерації ідей бажано вибрати серед них кращі. Після відбору кращої ідеї треба розділитися на дві групи – прибічників і противників. Вони спробують ще раз проаналізувати всі аргументи «за» й «проти» висловленої ідеї. Треба пам’ятати, що у процесі обговорення мають брати участь щонайбільше 12 осіб. Варто розмістити учасників по колу. Необхідно також обмежити час обговорення до 30 хвилин. Дефіцит часу породжує стрес і стимулює діяльність мозку [2].

Досить поширеною формою фахового спілкування є збори. Збори проводяться з метою спільного осмислення певного питання. Людей об’єднують певні інтереси. Як і до інших форм спілкування, до зборів готуються заздалегідь. Збори складається з кількох етапів: підготовка зборів; висвітлення проблеми та її обґрунтування, обговорення питання; ухвалення рішення. Передумовами успішного проведення зборів є здатність промовців орієнтуватися на слухача та його проблеми, вміння помічати реакцію в залі. Виступ оратора, який взяв слово тільки з метою послухати самого себе, може не мати успіху, адже він не врахував інтересів слухачів, їхніх бажань. Зборами керує президія, яку обирають їх учасники [3].

Індивідуальна бесіда — це діалог двох співучасників, які є значущими одне для одного і прагнуть (обоє або один) досягти певної мети. Індивідуальна бесіда стає такою формою, яка сприяє зближенню поглядів співрозмовників, встановленню між ними контакту, довіри і взаєморозуміння. Відомо, що людина один на один поводиться інакше, аніж в оточенні багатьох людей. Річ у тім, що у присутності інших вона використовує різні ролі, хоче здаватись цікавішою, привабливішою, зберегти почуття власної гідності. Тому нерідко тільки віч-на-віч зустрівшись із людиною, можна визначити її позицію і знайти пояснення її діям. Людина, знаючи і пам’ятаючи про це, завжди намагатиметься надавати право партнерові по спілкуванню залишатися самим собою. Вона не маніпулюватиме іншим, а вестиме власну партію і даватиме змогу це робити іншому, тобто «партитуру спілкування» співрозмовники розроблюють спільно. Це визначає характер бесіди та її результат.

Розрізняють такі етапи індивідуальної бесіди: початок, передавання інформації, аргументування, спростування доказів співбесідника та прийняття рішення.

Оскільки успіх в індивідуальній бесіді значною мірою залежить від контакту, що встановлюється між співрозмовниками, можна назвати такі її етапи: підготовка до бесіди, встановлення контакту, орієнтування в ситуації й людях, обговорення питання і прийняття рішення, вихід із контакту. Такий поділ на етапи чіткіше визначає спрямованість у пошуку способів і засобів спілкування, правил проведення бесіди [2].

Отже , колективні й індивідуальні форми фахового спілкування, за яких стимулюється зацікавленість його учасників процесом пізнання, сприяють підвищенню активності людини, розвиткові її творчого потенціалу.

  1. Бесіда. Функції та види бесід

Найпоширенішою формою спілкування є бесіда. Дані психологічних досліджень свідчать, що успішне її проведення сприяє підвищенню продуктивності праці (2 – 12 %).

Бесіда — це форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо. Бесіда сприяє також активізації зусиль партнерів для забезпечення співробітництва та впливу одне на одного.

Орієнтовно можна назвати такі функції бесіди: обмін інформацією; формування перспективних заходів і процесів; контроль і координація вже розпочатих дій; взаємне спілкування людей під час виконання виробничих завдань; підтримка ділових контактів на рівні виробничих підрозділів, регіонів, держав; пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей; стимулювання людської думки в новому напрямку; розв’язання етичних проблем, що виникли в якійсь ситуації, та ін.

Кожна бесіда — це новий акт. Тому не існує загальних рецептів, які б забезпечували високу ефективність бесіди в усіх випадках. Це завжди процес творчий, що приносить радість відкриття нового в житті, у співрозмовника й у собі. Водночас склалися певні моральні та психологічні вимоги до організації індивідуальної бесіди. Існують загальні положення, принципи, застосування яких сприяє досягненню успіху бесіди [4].

Існують різні види бесід. Якщо за основу класифікації взяти мету спілкування та зміст бесіди, то можна виокремити бесіди ритуальні, глибинно-особистісні та ділові.

Під час ритуальних бесід люди спілкуються, дотримуючись певного мовленнєвого етикету. Як правило, ці бесіди характерні для обрядів, звичаїв будь-якої спільноти людей. Людина, яка звикла до цього, почувається під час виконання обряду спокійно і впевнено. Вона знає, що і як їй потрібно говорити в різних ситуаціях і чого варто сподіватися від інших. Уміння людини підтримувати ритуальні бесіди свідчить про те, що вона опанувала перший рівень культури спілкування.

Глибинно-особистісні бесіди відіграють у нашому житті велику роль. Вони, як правило, характерні у спілкуванні між близькими людьми — рідними, коханими, дітьми, друзями та ін. Основна особливість таких бесід полягає в тому, що саме в них найповніше проявляються й реалізуються наші гуманістичні комунікативні установки та моральні норми. Вступаючи в контакт із близькими, людина сподівається на те, що її не лише зрозуміють, а головне, сприймуть такою, якою вона є, захистять і нададуть допомогу.

Велику роль у житті людей відіграють ділові бесіди, їх предметом, як правило, є конкретне діло. Серед ділових бесід розрізняють інформаційні: у «конкурентній ситуації»; «під тиском співрозмовника»; з метою викладу своєї позиції. Виходячи з професійної спрямованості розрізняють бесіди управлінські, педагогічні, правові, медичні та ін. Тут основна увага приділяється особливостям саме ділових бесід і їх різновидам. Майже всі справи, трудові акції, будь-яка спільна праця людей починаються, здійснюються і завершуються за допомогою різних за формою, змістом і функціями ділових бесід [2].

Залежно від кількості учасників бесіди поділяються на індивідуальні та групові.

Успішне використання бесіди підвищує моральну культуру людини, її психологічну компетентність, сприяє досягненню успіху в діловому житті.

3. Співбесіда з роботодавцем – запорука успішного працевлаштування

Важливим кроком у пошуку роботи є етап співбесіди з роботодавцем. Кар’єра в певному місці роботи залежатиме саме від першої зустрічі з роботодавцем.

Перед тим, як прийти на співбесіду до роботодавця, треба зібрати інформацію про дане підприємство. Це допоможе краще уявити свою майбутню діяльність і уникнути помилок. Людина, яка претендує на керівну посаду, своїми діями повинна засвідчити поінформованість про діяльність компанії. Заздалегідь треба підготувати відповіді на можливі запитання: «Що Ви знаєте про нашу фірму?», «Чим Вас приваблює ця посада?», «Чому Ви вирішили змінити роботу?» і т.п. Щоб відповісти на подібні запитання, слід спочатку вивчити вимоги до даної посади та її перспективи.

Треба звернути увагу на свій зовнішній вигляд і манери. Вони відіграють основну роль. Хороші манери кандидата завжди позитивно впливають на роботодавця. Треба бути впевненим, що із зовнішнім виглядом, мовою та поведінкою все гаразд, і слід бути готовим до запитань, які завжди виникають, при прийомі на посаду. Не слід давати негативні відгуки про колишнє місце роботи, начальство та колег, оскільки співрозмовник може розцінити це, як потенційну загрозу для своєї власної компанії чи персони. Найкраще назвати нейтральну причину звільнення: нерегулярність грошових виплат, відсутність перспектив зросту, віддаленість від місця проживання, незручний графік роботи та інше. Треба підкреслити переваги, згадати про недоліки.

Не слід забувати про певні неординарні запитання, які можуть поставити претендента у глухий кут. Наприклад, «Про що Ви можете говорити довго і з захопленням?». Якщо людина зможе на нього відповісти, значить її загальний культурний рівень дає змогу орієнтуватися в ситуації, приймати зважені і самостійні рішення – за рахунок широкого світогляду людина має більше моделей для поведінки.

Інше запитання на співбесіді, яке може вказати на рівень професійного розвитку претендента, при цьому роботодавець задає його ще з порогу, коли людина роздягається: «Поки Ви роздягаєтесь, скажіть будь-ласка, яку останню книжку зі спеціальності Ви прочитали?». Якщо він дійсно є професіоналом, тоді обов’язково знайде, що сказати [2].

Існують також стрес-співбесіди, де роботодавець навмисно може поводити себе незвично (поводитиме себе неввічливо, зверхньо, задаватиме неприємні запитання тощо), з метою виявлення рівня стійкості до стресів. Почувши образу, якомога більш коректніше треба «поставити на місце» свого співрозмовника – власну гідність треба захищати. Треба бути ввічливими, а для себе зробити висновок на майбутнє.

Варто пам’ятати, що на співбесіді не тільки роботодавець обирає (чи не обирає потенційного фахівця), але і фахівець обирає собі майбутнього керівника та колектив, у якому буде проводити більшість часу. Навряд чи він стане терпіти приниження навіть за умови отримання високої заробітної плати.

Вирушаючи на співбесіду, треба додержуватися девізу: «Надійся на краще, але будь готовий до гіршого». Іншими словами, приймати відмову теж треба вміти. Деякі фахівці називають цю здатність «утримати гарну міну при поганій грі». Для того, щоб налаштуватися на потрібний лад, потрібно просто сприймати відмову як ще не остаточне рішення. Скільки було таких ситуацій, коли здобувачеві передзвонювали через пару місяців і запрошували на роботу, хоча спочатку всім вимогам роботодавця він і не відповідав.

Для співбесіди дуже важливо, щоб у претендента була приємна мова і спокійний м’який погляд. Що стосується мови, то мається на увазі не голос, тембр якого у кожного індивідуальний. Мається на увазі саме мова, яка повинна бути позбавлена слів-паразитів типу «типу», «це», «як би». Треба слідкувати за собою під час розмови: не треба перебивати роботодавця, навіть якщо він протягом години втовкмачує вам прописні істини [4].

Надзвичайно важливим є вміння слухати і правильно ставити уточнювальні запитання, які допомагають розкрити думки співрозмовника, і як висновок — правильно визначити його погляди. Отже, перше слово за співрозмовником. Уважно слухаючи його, інший учасник взаємодії може зрозуміти, що він хоче або, навпаки, не хоче чи не може сказати без його допомоги. Практики радять, що всі уточнювальні запитання, які ви ставите в процесі бесіди, мають бути дуже конкретними й тактовними, не містити подвійного змісту й бути обґрунтованими.

Не треба поводити себе розв’язно. Доброзичливе ставлення працівника кадрової служби не означає, що Ви негайно ж повинні переходити з ним на «ти». Гарно буде показати співбесіднику, що слухаєте його з цікавістю. Багато починають розмову з короткої інформації про підприємство і посади, на яку претендує кандидат. Треба задавати співбесіднику запитання, вставляючи слова «розумію», «дуже цікаво», всіляко виказувати своє зацікавлення розмовою. Треба намагатися давати розгорнуті відповіді, що дозволяють оцінюючому Вас працівнику отримати інформацію, яка його цікавить. У той же час не треба бути багатослівним і давати зайвої інформації.

Не соромтеся спитати оцінюючу Вас особу, коли можна отримати відповідь. Але не треба бути занадто настирливим. Тільки у випадку, якщо є інші пропозиції, можна подзвонити йому й пояснити ситуацію.

Якщо під час зустрічі зрозуміли, що це місце Вас не цікавить, не соромтеся сказати про це співбесіднику, подякуйте йому за увагу до своєї особи[5].

Вихід із бесіди, тобто вихід із контакту — важлива деталь бесіди, адже вона формує «останнє враження». Ось чому, промовляючи прощальні слова, варто бути доброзичливим, привітним [4].

Отже, головне – бути переконаним у власних силах, цінувати себе і бути готовим до несподіванок. Тоді співбесіда не стане нездоланним випробуванням.

ВИСНОВКИ

Колективне фахове спілкування реалізується за допомогою різних форм – наради, збори, дискусії, диспути, «мозковий штурм», переговори та інше.

На відміну від позиційного торгу, принципові переговори є ефективнішою формою колективного обговорення. Найкращий результат переговорів: перемога – перемога. Нараду як форму колективного обговорення найчастіше використовують, коли є потреба у спільному вирішенні складних ділових питань і учасники готові до цього мотиваційно, змістовно та операційно. Запорукою успішного виступу є здатність постійно дбати про слухачів і вміння поставити себе на їхнє місце, пам’ятаючи про етичні норми поведінки та спілкування.

Для досягнення ефективності під час колективного спілкування потрібно дотримуватись таких умов: поінформованості учасників про предмет обговорення, загального інтересу до визначеної теми, високої моральної та психологічної компетентності присутніх.

Бесіда як індивідуальна форма фахового спілкування є унікальною для встановлення контакту між людьми, їх взаєморозуміння та взаємодії. Поширеною помилкою, що призводить до невдачі під час бесіди, є жорстка орієнтація на остаточний результат і тиск на партнера. Перш ніж розпочинати бесіду, треба добре обміркувати свою поведінку на всіх її етапах: при встановленні контакту, під час орієнтації, при обговоренні проблеми і прийнятті рішення, а також при завершенні контакту. Час, витрачений на засвоєння правил і прийомів ведення індивідуальної бесіди, обов’язково принесе користь у розв’язанні багатьох проблем.

Успіх індивідуальної ділової бесіди залежить від моральної та психологічної компетентності у спілкування кожного співрозмовника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Багдасарьян Н. Г. Трансляция культуры и культура трансляции: чему и как учить студента в эпоху перемен? / Н. Г. Багдасарьян // Проблемы и перспективы преподавания социогуманитарных наук в технических вузах в современных условиях : материалы Всерос. науч.-метод. конф. (Москва, 19 – 20 нояб. 2008 г.). – М. : Изд-во МГТУ имени Н. Э. Баумана, 2008. – С. 21

  2. Каптерев А. И. Информационный анализ профессионального пространства / А. И. Каптерев. – М. : МГИК , 1992. – 143 с.

  3. Лапузіна О. Формування навичок професійної етики у майбутніх інженерів / О. Лапузіна // Наукові праці : Наук.-метод. журнал. – Педагогічні науки. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили. – 2006. – Т. 46. – Вип. 33. – С. 48 – 53.

  4. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 р. № 336).[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sgbukr.com/dob_zakon/17.doc – (Нормативний акт Міністерства праці та соціальної політики України. Довідник). Випуск 1-90.

studfiles.net

Зразок оформлення титульної сторінки реферату

Титульний аркуш розробки, реферату, презентації або іншого документа — перша сторінка, на якій зазначаються дані про автора, назву матеріалу та інші відомості, т. зв. «вихідні» дані.

Чи є правила оформлення титульного аркуша?

Незважаючи на те, що в кожному Вузі є свої вимоги до оформлення будь-якого виду робіт, ГОСТом прописані основні стандарти, яких слід дотримуватися при написанні титульної сторінки реферату. Це надзвичайно важливо, адже у разі неправильного оформлення, викладач може знизити оцінку.

Яким ГОСТом регулюється оформлення титульного аркуша?

Оформлення титульного аркуша регулюється ГОСТ 2.105-95. Він прийнятий у 95 році і по сьогоднішній день є основним стандартом оформлення титульних аркушів для всіх типів робіт: курсових, дипломних, рефератів і контрольних робіт.

Даний ГОСТ діє у всіх країнах СНД, у тому числі:

o Росія

o Білорусь

o Україна

o Казахстан

Розмір полів для титульного аркуша:

o ліве поле-30 мм;

o праве поле-10 мм;

o верхнє поле-20 мм;

o нижнє поле: 20 мм.            

Який шрифт повинен бути в титульному аркуші?

У гості вказано розмір шрифту 14 для всіх полів, крім заголовку і назви роботи. Зазвичай Times New Roman або інший шрифт без зарубок.

Всі дані, крім інформації про студента вирівнюються по центру.

Зазвичай титульний аркуш розробки, реферату, доповіді, портфоліо тощо містить (зверху вниз):

Крок 1. Міністерство освіти

Вказуємо міністерство освіти вашої країни (14 шрифт, великі літери)

Крок 2. Універ.

Слідом — повне найменування і форма власності навчального закладу (14 шрифт, великі літери)

Крок 3. Кафедра.

Після цього вказуємо кафедру (14 шрифт)

Крок 4. Тип роботи.

Після цього в залежності від типу робіт, заголовними літерами (16 шрифт, напівжирної накреслення Bold):

  • ДИПЛОМНА РОБОТА
  • КУРСОВА РОБОТА
  • КОНТРОЛЬНА РОБОТА
  • РЕФЕРАТ

 

Крок 5. Тема роботи.

Повна назва теми, класичне написання 16 шрифт, жирний, рядковий регістр

Крок 6. Дані виконавця та перевіряючого

Дані виконавця та перевіряючого для різних робіт оформлюються по різному, але завжди мають 14 розмір шрифту і написання в нижньому регістрі.

Можуть знизити оцінку за неправильне оформлення титульного.Оформлення титульного аркуша це важливий момент на будь-якому предметі і є частиною норми контролю.

Якщо викладач прийняв роботу, в якій невірно оформлений титульний аркуш, знижувати бал за це він не має права, оскільки в даному випадку робота була перевірена і схвалена рецензентом.

Для яких університетів підходить

Дані правила є ГОСТом. Тому вони універсальні і підходять для будь-якого університету на території Росії, України та інших країн СНД.

Якщо ви принципово не хочете його переробляти, коли цього вимагає викладач, можете посилатися на ГОСТ 2.105-95. в якому чітко прописано, для кого і як він діє.

Чи відрізняється оформлення для різних предметів?

Зразок оформлення титульного не залежить від предмета. Всі його елементи можуть залишатися однаковими і змінюватися тільки найменування предмета.

Винятком є контрольні роботи, які з деяких предметів можуть потребувати титульного аркуша для зошита. Це звичайною формат аркуша A4 зігнутий навпіл.

Чи відрізняється оформлення для спеціальностей?

Абсолютно не має значення і спеціальність. Всі елементи залишаються незмінними, крім спеціальності, яку потрібно міняти на актуальну.

www.videoklasnoe.ru

Вимоги до оформлення реферату

Всі ми пишемо контрольні, реферати та інші письмові шкільні та студентські завдання. І кожен раз майже у 65% учнів в більшості випадків виникає питання саме по оформленню тієї чи іншої роботи. А в деяких випадках при здачі роботи її просто не приймають через помилки в оформленні. Тому ми вирішили показати вам основні правила оформлення рефератів.

Порада: завжди уважно слухайте викладача. Якщо певні правила щодо оформлення вам не озвучують, значить, вам потрібно знати, що в такому випадку вам потрібно використовувати основну форму ГОСТу і університетів.

Але, якщо у вас з якоїсь причини не виходить зробити все як треба. Наприклад: немає доступу до інтернету, немає навичок оформлення реферату по ГОСТу 2016 або вам просто не вистачає вільного часу для написання і оформлення реферату, ви можете замовити реферат у нас. Отже про оформлення реферату по ГОСТу 2016. Для початку нам потрібно дізнатися, що взагалі таке реферат. Може бути, ці знання вам допоможуть в подальшому робити реферат.

Реферат – поглиблена робота з певним питанням. Під час роботи одна з основних задач написання – розкрити тему, додаткові ідеї і найважливіше питання або проблему. Найголовніше це розвиток дій, якщо у вас не виходить продовження головної думки, то реферат не можна вважати правильно виконаним. Щоб заощадити вам час, ми підготували титульну сторінку для завантаження.

Завантажити зразок титульної сторінки реферату 2017 року

Загальна інформація по оформленню реферату

  1. Для початку вам потрібно на всіх сторінках зробити не великий відступ (на свій розсуд і смак), це додасть акуратність роботі, і покаже ваші старання над виконанням. Зробити це можна: знайдіть «меню», далі «розмітка сторінки», «поле» (задавайте свої цифри, у кожного вони свої) і натисніть «окей»
  2. Вам потрібно (обов’язково) поставити нумерації сторінок. Як це зробити: «меню», «вставка», «номер сторінки», і далі задавайте свої параметри. Ви можете вибрати точне розміщення номера сторінки (для початку наберіть його), далі виберете, де ви хочете бачити номер сторінки. Найкращий і зручний варіант це – цифра посередині, внизу. Такий варіант найбільш зручний для перегляду сторінок.
  3.  Вам потрібно за будь-якої нової частини тексту, зробити автоматичний або ручний абзац, так як комп’ютер робить його автоматично при кожному переносі (що незручно), а річний вид це коли ти просто сам робиш абзаци, це займає більше часу, але за то ти зробиш все сам і будеш в усьому впевнений.
  4. Вам потрібно зробити, щоб текст у вас був одного шрифту, розміру і щоб якщо є виділення, то по всьому тексту (крім заголовків або головних (ключових) фраз які повинні виділятися в тексті). Найзручніший і більш читається текст і розмір: Times New Roman – 14.
  5.  Частини тексту: зміст, списки або інші основні частини тексту (НЕ заголовки) повинні починатися з нового аркуша. Навіть якщо так його початку більше половини попереднього листа (це правило для оформлення для всіх!)
  6. Відстань між заголовками в 2-3 інтервалу, для зручності читання і оцінки фрагментів тексту.
  7. Вирівняйте весь текст, це можна зробити по значках в «меню». Наприклад: посередині, праворуч. Зліва.
  8. Всі заголовки потрібно виділяти жирним шрифтом. Підкреслювати, ставити крапку після заголовка або переносити його на другий рядок – заборонено!
  9. Коли, все це зроблено вам необхідно оформити, титульний лист: посередині досить великим шрифтом напишіть: Назва вашого інституту, ВНЗ або технікуму (повна назва інституту, без будь-яких скорочень), факультет, кафедра, тема тексту, Проблема і завдання, ПІБ (автора – учня і керівника), місце (адреса інституту), рік написання статті.

Це були всі основні вимоги, які вам знадобляться, обов’язково дотримуйтесь правил.

Структура реферату

Зараз вам потрібно зрозуміти, як повинен виглядати (за планом) ваш реферат.

  • Титульна сторінка
  • план
  • Вступ
  • зміст
  • висновок
  • Список (бібліографічний)

Так повинен буде виглядати ваш реферат, але писати в документі потрібно тільки план, зміст і введення. Решта читач повинен буде зрозуміти по заголовку (але не зі списку).

Оформлення змісту реферату

Це одна з головних частин. Ви повинні все оформити щоб було все зрозуміло і ясно, придумайте хороші теми, для того щоб вони висловлювали мета певного тексту.

Приклад:
1. Ви повинні написати назву глави. Далі ви повинні написати (якщо з підручника) то параграф і сторінка. Але, якщо немає, то підзаголовки.

  • Петро 1
  • Реформи
  • Зовнішня / внутрішня політика

І так до списків, висновків

  • Списки літератури … Стор. 26.
  • Висновок … Стор. 30

Так само якщо вас попросили написати короткий зміст. Те значить, ви повинні прибрати всі підзаголовки.

Як писати введення в рефераті

Це так само досить важлива частина, а тим більше вона повинна містити дуже цікаву інформацію, а також мати маленький відсоток води і бути більш інформативною.

  • Ви повинні написати з великої літери або всіма великими літерами слово «Введення».
  • Слово «Введення» має стояти посередині вашого документа.
  • Далі ви повинні відредагувати текст, його написання. Розмір і т.д. (Глава вимоги до роботи).
  • Ви обов’язково напишіть текст вашої роботи, а також його актуальність. Читача має зацікавити, і він повинен зрозуміти, що обрана вами тема цікава і індивідуальна.
  • Не забувайте! Обсяг цього тексту в середньому повністю написана сторінка, максимум 1,5 сторінка.

Оформлення основної частини реферату

Ця частина (Основна частина реферату) повинна складатися максимум з 10-16 сторінок.

Оформлення: вам потрібно написати номер глави, теми і якщо є параграф або назви підзаголовка.

 Зміст: пишіть акуратно і дотримуйтесь орфографію і пунктуацію. Тому, коли ви закінчите текст, перевірте його на помилки в тексті, а також пунктуацію.

І не забудьте зробити до кожного підзаголовку, свої власні висновки або думку. Воно дуже важливо для реферату. І за висновок (думку) вам можуть дати додатковий бал.

Що потрібно писати у висновку реферату

Найкраще це відповідь на питання і висновок своїми словами. Якщо у вас є, своя власна думка напишіть його. А також не слід дивитися схожі висновки, а якщо ви і подивіться, то сформулюйте його своїми словами. Не відходьте від теми! І намагайтеся закінчити все досить великим підсумком (середній розмір 3-4 пропозиції).

Оформлення списку літератури в рефераті

Цю назву ви повинні написати посередині листа, з великої літери.

Далі напишіть все джерела, з яких ви брали інформацію, якщо це сайт, то залиште його назву і посилання, якщо книга, то автора і самоназва. Напишіть все в стовпчик і пронумеруйте.

Сподіваюся, ми вам допомогли, і ви напишіть або вже написали реферат на позитивну оцінку. Реферат, взагалі досить нелегка тема, і робити її треба уважно, а не «наполовину».

Намагайтеся і у вас все вийде!

zrazok.info

Как правильно написать реферат – Освіта.UA

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о